10 клас всесвітня історія (25.03)

24.03.2020

Тема: Країни Передньої Азії та Латинської Америки

ЗАВДАННЯ ВИКОНАТИ ДО 23.50 год. 30 БЕРЕЗНЯ (ПОНЕДІЛОК)

Опрацьовуємо § 16 підручника

План

1. Розпад Османської імперії та проголошення Турецької республіки

2. Особливості розвитку Ірану

3. Палестинська проблема

4. Країни Латинської Америки

Хід заняття

1. Розпад Османської імперії та проголошення Турецької республіки

Опрацюйте п. 1 § 16, пергляньте відео "Розпад Османської імперії" та виконайте завдання.

Увага!!! ПЕРЕКЛАД відео ЗДІЙСНЕНО НЕ ДЕРЖАВНОЮ - РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ.

Завдання:

1. Визначте передумови і причини розпаду Османської імперії

2. Яка доля спіткала останніх правителів імперії - династії Османів?

3 Визначте, як змінилась Туреччина після приходу до влади М. Кемаля?

2. Особливості розвитку Ірану

До 1935 р. Іран офіційно мав назву ПЕРСІЯ

Перегляньте карти та порівняйте територію Ірану (Персії) ХІХ- поч. ХХ ст. та карту сучасного Ірану

Персія (Іран)

Сучасний Іран

Завдання:

Запишіть, території яких сучасних держав входили до складу Персії?

Робота з джерелом

Опрацюйте текст джерела а також п. 3 підручника та виконайте завдання

У роки першої світової війни Іран, що був колонією Англії і царської Росії, став ареною воєнних дій між англо-російськими та німецько-турецькими військами.

На початку 1918 р. англійці окупували всю територію Ірану, нав'язавши йому договір, у відповідності з яким іранську армію, фінанси, будівництво, шляхи сполучення, зовнішню торгівлю та інші сфери суспільно-економічного життя Ірану було поставлено під контроль англійських радників та інструкторів.
У квітні 1920 р. в Тавризі почалося повстання проти окупаційного режиму, яке очолив лідер партії азербайджанських демократів шейх М. Хіабані. Повсталі вимагали проголошення Ірану республікою, проведення демократичних реформ та автономії для Азербайджану. В серпні 1920 р. до Тавризу прибуло шахське військо. Протягом вересня об'єднані сили англійських та шахських військ придушили повстання. Шейх М. Хіабані й багато його прихильників загинули в боях. У 1920 р. національно-визвольний рух розгорнувся в Гіляні, північній провінції Ірану. Повстання в іранському Азербайджані й Гіляні активізували антиімперіалістичні й демократичні настрої в Тегерані, центральних і південних регіонах країни. Під тиском масового невдоволення проанглійський уряд шаха Восуг-ед-Доуле у червні 1920 р. змушений був піти у відставку.
У лютому 1921 р. російські козацькі полки під командуванням Реза-хана здійснили в країні державний переворот. Новий уряд на чолі з Зія-ед-Діном в Ірані називали «чорним кабінетом». По відношенню до Росії він проводив обережну політику, хоча й погодився у 1921 р. на підписання двостороннього договору з Москвою. Зміна уряду не сприяла стабілізації в країні.
Протягом 1921 р. в Ірані відбулися численні виступи: в Гіляні, Хорасані, Азербайджані. В придушенні національно-визвольної боротьби брали участь російські козаки, англійські війська та збройні сили внутрішньої реакції. Плани англійців перетворити Іран у колонію не здійснились. У 1922 р. англійські війська були виведені з іранської території. Однак британський капітал зберіг міцні позиції в економіці Ірану. Тут діяли Англо-Іранська нафтова компанія, Шахиншахський банк та ін.
Через роздробленість і внутрішню боротьбу Іран став легкою здобиччю економічно розвинутих країн.
У 30-х роках іранський уряд спробував ліквідувати концесію Англо-Іранської нафтової компанії на пошук і видобуток нафти. Рішення обґрунтовувалося тим, що концесійний договір, підписаний під збройним тиском Англії, суперечив національним інтересам Ірану. Суперечка між Англією та Іраном навколо концесії була винесена на розгляд у Лігу Націй, внаслідок чого права компанії дещо обмежувались. Проте у 1933 р. було укладено нову угоду, згідно з якою збільшувались вклади Англо-Іранської нафтової компанії у казну Ірану. Термін концесії був продовжений до 1993 р.
Іран значно обмежив торгові відносини з СРСР, частка яких становила майже 40 % його зовнішньоторгового обороту. Натомість шахський уряд пішов на зближення з Німеччиною, яка намагалась використати територію Ірану як плацдарм для здійснення своїх експансіоністських планів. Напередодні війни на долю Німеччини припадала майже половина всієї зовнішньої торгівлі Ірану. Німеччина монополізувала поставки залізничного і промислового устаткування, будувала в Ірані аеродроми, поставляла зброю, контролювала воєнні заводи.
У серпні 1941 р. СРСР увів свої війська на територію Північного Ірану. У Південний Іран вступили англійські збройні сили. 27 вересня було сформовано новий уряд на чолі з Форуги, який обіцяв вислати з Ірану дипломатичних представників Німеччини та її сателітів.^У вересні 1941 р. Реза-шах змушений був зректися престолу і виїхати з Ірану. Його правонаступником оголосили сина Мохамеда Реза, котрий вислав з країни громадян Німеччини та її союзників.
29 січня 1942 р. в Тегерані було підписано договір про союз між СРСР, Великобританією та Іраном. Союзники гарантували територіальну цілісність і незалежність Ірану, захист його від агресії з боку Німеччини та інших держав. Договір передбачав право СРСР та Англії тримати в Ірані свої збройні сили протягом 6 місяців після закінчення війни. 9 вересня 1943 р. Іран оголосив війну Німеччині, але безпосередньої участі у воєнних діях не брав.
Події другої світової війни і її наслідки якісно змінили політичну і соціально-економічну ситуацію в країні. Національно-демократичні сили Ірану змогли відкрито заявити про свої наміри щодо змін у внутрішній і зовнішній політиці, змусивши уряд рахуватися з новими політичними реаліями й потребами суспільства.

Запитання:

1. Чи можна говорити про повну незалежність Ірану після Першої світової війни? Так/Ні (Дуже коротко свою відповідь обґрунтуйте)
2. Назвіть реформи Реза-хана.
3. Чи можна говорити про авторитарний характер режиму Реза-хана? Чому?

3. Палестинська проблема

Опрацюйте п. 4 § 16 підручника

Додаткова інформація

Палестина з 1920 до 1947 р. була підмандатною територією Англії, котра свою політику в цьому регіоні будувала у відповідності з декларацією Бальфура від 2 листопада 1917 р. Цей документ передбачав створення в Палестині «національного вогнища для єврейського народу». Декларація, підтримана урядами СІЛА, Франції та Італії, сприяла проникненню в Палестину єврейського капіталу, переселенню туди євреїв. Англійський уряд надавав єврейським організаціям різноманітні привілеї щодо скуповування землі, допомагав колоністам-євреям орендувати земельні ділянки тощо. Таким чином, ще задовго до утворення Ізраїлю на Близькому Сході було закладено фундамент арабо-ізраїльського протистояння.

4. Країни Латинської Америки

Опрацюйте п. 5 § 16 підручника

Робота з документом

Перша світова війна не зачепила країни Латинської Америки, проте мала для розвитку суттєві наслідки. Латинська Америка лежить на південь від кордону між США і Мексикою. Назву цей регіон світу отримав через панування там іспанської та португальської мов, що виникли на основі стародавньої латинської мови.

У країнах Латинської Америки, що здобули незалежність у першій половині ХІХ ст., склалися своєрідні політичні відносини, значною мірою успадковані від колоніального минулого.

Чільне становище в політичному житті посідали нащадких іспанських і португальських дворян-колонізаторів, які використовували працю безземельних селян (в основному індіанців та негрів).

У середині - другій половині 20-х років розвиток країн Латинської Америки характеризувався певною стабільністю і прийнятними темпами господарського поступу. Сприятлива економічна ситуація на світовому ринку забезпечувала стійкі прибутки від вивозу продукції, приваблювала значну кількість іммігрантів до Аргентини, Уругваю та Бразилії.

Після першої світової війни посилилася залежність латиноамериканських країн від іноземного капіталу. Зарубіжні інвестори і підприємці, насамперед із США, почали витісняти звідси англійських конкурентів, розширювати свій вплив. Зростання північноамериканської економічної експансії супроводжувалося втручанням у внутрішні справи держав регіону, зокрема в зоні Карибського басейну.

Зміни, що сталися у світі після завершення війни, суттєво вплинули на становище латиноамериканських країн.

Політична обстановка в латиноамериканських республіках в 20-і рр. складалася по-різному, залежно від конкретної ситуації і розстановки соціально-політичних сил.

У 1920-1930-х рр. у країнах Латинської Америки стало популярним гасло зміцнення національної незалежності та усунення впливу інших держав, що спонукало уряди деяких країн до проведення змін. Ще одним поштовхом до таких перетворень стала економічна криза 1929-1932 рр. «Велика депресія» прискорила вступ країн регіону в смугу хронічної кризи, яка остаточно підірвала матеріальну і соціальну базу правлячих режимів і привела до зростання соціальної та політичної нестабільності.

Почалося нове піднесення антиімперіалістичного руху (антиамериканського та антианглійського), щопризвело до зближення країн Латинської Америки з Німеччиною та Італією, які були суперниками США та Англії. Але головною метою урядів Латинської Америки був пошук виходу зі скрутного післявоєнного становища.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Особливості політичної ситуації країн Латинської Америки

Аргентина

До 1916 р. країною управляли консерватори, яких підтримували латифундисти. Період їх правління характеризувався розвитком економіки, що перетворив Аргентину на виробника м'яса і зерна у світі; цей час позначено стрімким зростанням населення країни, розвитком освіти і культури. 1912 р. було прийнято закон про загальне виборче право і таємне голосування. Цей закон дав змогу партії більшості, радикалам, домогтися обрання на посаду президента свого лідера І. Іригойєна. Прихильники Ірігойена наполягали на подальшому проведенні реформ, розрахованих на ослаблення позицій іноземного капіталу і поміщицько-буржуазної олігархії. За правління (1916-1922) Іригойєна вдалося відстояти нейтралітет Аргентини під час І світової війни.

Чилі

У вересні 1924 р. група вищих офіцерів здійснила в Чилі військовий переворот і привела до влади військову хунту (військове об'єднання). Вона протрималася при владі 4 місяці. У лютому 1927 р. владу в країні знову захопили військові. їхнім ставлеником став полковник К. Ібаньєс, який встановив свою диктатуру. Він розпустив парламент, заборонив ліві організації. Зразком для наслідування для нього був Муссоліні.

Куба

У 1925 р. на Кубі була встановлена диктатура президента Х. Мачадо. Він обмежив діяльність всіх політичних партій і організацій, сприяв проникненню іноземного капіталу в країну. У 1933 р. група офіцерів-змовників заарештувала його і вислала з країни. Новим диктатором став начальник генштабу збройних сил Ф. Батіста, що на довго взяв владу у свої руки. Новий кубинський режим активно підтримували США.

Нікарагуа

У Нікарагуа антиолігархічні сили об'єдналися навколо А. Сандіно, який з 1926 р. очолив повстання. У 1932 р. сандіністи підійшли до столиці Манагуа. Почалися переговори з урядом, але у 1934 р. Сандіно, який розпустив армію і повірив владі, був вбитий за наказом командувача гвардії А. Сомоси. Через два роки Сомоса захопив владу в країні й встановив один з найбільш кривавих режимів у Латинській Америці. Диктатура його клану продовжувалася довгі роки.

Бразилія

Диктаторський режим у Бразилії встановився з обранням президентом А. Бернардеси, який був главою в 1922-1926 рр. Діяльність уряду Бернардеси викликала невдоволення в суспільстві, незважаючи на стабілізацію в економіці.

У 1926-1930 рр. президентом був В. Луїс, який представляв «кавову олігархію» і застосовував авторитарні методи управління. Однак економічна криза, що розпочалась в 1929 р., різко погіршила становище населення і загострила політичні протиріччя. Згодом до влади прийшов лідер Ліберального альянсу Жетуліо Варгас. Наприкінці 30-х рр. він також удався до диктаторських методів управління. Його правління продовжувалося до 1945 р. Йому вдалося розвити економіку країни. Закони в соціальній сфері поліпшили становище населення, багато було зроблено у освіті і культурі.

Завдання:

Запишіть у формі таблиці країни в яких було встановлено авторитарний режим та країни з демократичним режимом

Країна Політичний режим

ПІДСУМКОВІ ЗАВДАННЯ:

Дати визначення поняттям: "авторитарний режим", "кемалісти", "меджліс", «палестинська проблема», "сіонізм", "етатизм".

НАСТУПНЕ ЗАВДАННЯ : підготуватись до уроку узагальнення з теми: "ДЕРЖАВИ АЗІЇ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ"